Вони були відсотками, вона — цілим. І щоразу, приходячи додому, вона полегшено зітхала, скидала взуття і бігла писати, знаючи, що, може, і не стане великою письменницею, але з кожним рядком буде на крок наближатися до себе справжньої. Отої себе, що диктує з голови і серця, такої мудрої, що, здавалось, прожила вже не одну сотню років. Вона була всередині тісної тілесної оболонки і, як шалена, виривалася назовні, коли до рук потрапляли ручка і хоча б клаптик паперу. Іноді і не вірилось, що така сила може ховатися в цій витонченій дівчині, але її вірші впевнено доводили інше. ЇЇ поезії були цілим світом, в який вона пірнала з головою, замружуючи очі, щоб не забути жодного слова, жодного образу. Врешті-решт, вона вже і не тямила, що може бути якось інакше. Творчість була у всьому навколо неї, навіть у повітрі, а хіба можна не дихати? І вона дихала. Дихала наповну тією красою, яку спроможні були побачити одиниці. Кожна молекула довкола була просочена натхненням і вона, ще з дитинства, не могла зрозуміти, як інші можуть пропускати їх повз себе, адже крізь неї ці найменші частки проходили ніби з розрядом у 220 вольт, змушуючи писати, писати, писати…

Дуже довго її віршів не бачили сторонні очі, бо в тому дивовижному світі були сховані скарби, які оточуючі не змогли б осягнути. І тільки одну людину вона щоразу впускала до нього без ретельного фейсконтролю, знаючи, що вона не тільки не зруйнує, а ще й допоможе будувати. Ця людина одного разу спромоглася пірнути разом з нею до тої безодні і не злякалася, не сприйняла за дивакуватість і не стала тягнути усі ті скарби на поверхню, аби показати їх натовпу та продати якнайдорожче. Ні. Вона повірила в неї і тихенько поцікавилася, чи можна буде ще раз відправитися у захопливу подорож. Це питання було таким простим серед сотень інших, які вона чула майже кожного дня, але саме воно виявилося найголовнішим…

Згадуючи це, дівчина крадькома посміхнулася куточком губ і продовжила писати, все ще знаючи, що, може, і не здобуде відомості в поетичних колах, але вже здобула найголовніше — рідну душу.